Словарь української мови (1924)/благовісний

by Борис Грінченко

◀ благовірний

Словарь української мови Борис Грінченко Б благовісний

благовісник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Благові́сний, а, е. 1) Благовѣщенскій. Із благовісного теляти добра не ждати. Ном. № 420. 2) Полуумный, сумасшедшій. Благовісний, мов у петрівку теля. Ном. № 13795.