Словник української мови (1927)/Вир
◀ Б | Словник української мови В |
Г ▶ |
|
вир • вираз • виразка • виразний • виразність • виразно • виразок • вирай • виралити • виралювати • виратовувати • вираховування • вираховувати • вирахування • вирачкувати • вирачкуватися • вирва • вирвання • вирвати • вирвихвіст • вирган • вирегочувати • вирезуб • виректи • вирецептувати • виречи • виривання • виривати • вириватися • виривцем • виригання • виригати • вирикувати • виринати • вирипати • вирискатися • вирити • вирихтувати • виріб • вирібний • вирівнювати • вирівнюватися • вирівняльний • вирід • вирідний • виріжок • виріз • вирізати • вирізка • вирізнити • вирізняти • вирізнятися • вирізування • вирізувати • вирізуватися • вирізьбити • вирізьблення • вирізьблювання • вирій • вирікати • вирікатися • виріст • вирлатий • вирлач • вирлиця • вирло • вирлоокий • вирнути • виробити • виробка • виробління • вироблювати • виробляння • виробляти • вироблятися • виробництво • виробничий • вироб'яки • виродження • вироджуватися • виродитися • виродок • вирозуміти • вирозумітися • вироїтися • вирок • вирослий • виростання • виростати • виросток • вирощати • вироюватися • вирубати • вирубувати • вируговувати • виручання • виручати • вирушати • вирушити • виряд • виряджати • вирядити • вирядка • виряжати • виряжатися • вирятовувати • вирятуватися • вирячити • вирячкуватий • вирячувати