Словник української мови (1927)/виринати
| ◀ вирикувати | Словник української мови В виринати |
вирипати ▶ |
|
Вирина́ти, на́ю, єш, сов. в. ви́рнути, ну, неш, гл. 1) Вынырять, вынырнуть, всплывать, всплыть на поверхность. Як божа воля, то вирнеш і з моря. Ном. № 18. Пурнув, виринає і утоплену Ганнусю на берег виносить. Шевч. 23. 2) Вытекать, вытечь (об источнике). Ой у городі криниченька одна, да виринає холодная вода. Мет. 147.