Словник української мови (1927)/вирло

by Борис Грінченко

◀ вирлиця

Словник української мови Борис Грінченко В вирло

вирлоокий ▶

Київ: Горно, 1927

Ви́рло, ла, с. 1) Дышло конного привода. 2) Длинный рычаг, которым поворачивают ветряные мельницы. Рк. Левиц. 3) Отверстие. Комін і грубка — се були чорні вирла в печищі. Г. Барв. 20. *4) Зев, пасть. 20. 5) Мн. Ви́рла. Глаза на выкате.