Словник української мови (1927)/вирядити
| ◀ виряджати | Словник української мови В вирядити |
вирядка ▶ |
|
Виряжа́ти, жа́ю, єш, сов. в. ви́рядити, жу, диш, гл. Снаряжать, снарядить, отправлять, отправить. В велику дорогу вирядили. Мет. Виряжала мати дочку в чужу стороночку. Макс. Царь виряжає військо на війну.