Словник української мови (1927)/вирушити
◀ вирушати | Словник української мови В вирушити |
виряд ▶ |
|
*Вируша́ти, ша́ю, єш, сов. в. ви́рушити, шу, шиш, гл. Отправляться, отправиться, двинуться. Вирушу я так потужно, що безумством буде против мене воювати. К. МБ. XII. 266.