Словарь української мови (1924)/Виг–Виґ
| ◀ Б | Словарь української мови В |
Г ▶ |
|
вигавкати • вигадати • вигадка • вигадливий • вигадливість • вигадниця • вигадочка • вигадування • вигадувати • вигадчиця • вигадько • виганьбити • виганяти • виганятися • вигаптовувати • вигарманувати • вигасати • вигасити • вигаснути • вигатити • вигачувати • вигашувати • вигемблювати • вигибти • вигикнути • вигинати • вигинатися • вигинистий • вигинути • Вигівщина • вигіддя • вигідка • вигідливий • вигідний • вигідно • вигін • вигінщина • вигладжувати • вигладжуватися • вигляд • виглядання • виглядати • виглядатися • виглядини • виглядіти • виглядки • виглянути • вигнанець • вигнання • вигнати • вигнивати • вигнітити • вигнічувати • вигноїти • вигнойка • вигноювати • вигнути • виговор • виговорити • виговорювати • виговорюватися • виговоряти • вигода • вигодинитися • вигодинюватися • вигодити • вигодитися • вигодованець • вигодованка • вигодовувати • вигодовуватися • вигоїти • вигойкувати • виголити • виголодатися • виголоджуватися • виголос • виголосити • виголошувати • виголювати • виголюватися • вигонити • вигончастий • вигорілий • вигоріти • вигорнути • вигортати • вигортатися • вигорювати • вигоряти • вигострювати • вигострюватися • виготовити • виготовляти • виготовувати • вигоювати • вигоюватися • вигра • виграбки • вигравати • виграватися • виграти • виграшка • вигребти • вигризати • вигрібати • вигрівати • вигріватися • вигріви • вигрімляти • вигріти • вигромаджувати • вигубити • вигублювати • вигубляти • вигук • вигукати • вигукнути • вигукування • вигукувати • вигулькнути • вигулюватися • вигуляти • виґвинтити • виґуляри