Словарь української мови (1924)/вигоряти

by Борис Грінченко

◀ вигорювати

Словарь української мови Борис Грінченко В вигоряти

вигострювати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Вигоря́ти, ря́ю, єш, сов. в. ви́горіти, рю, риш, гл. 1) Выгорать, выгорѣть. Каганець вигорів. Вигорів увесь Батурин. 2) Выгорать, выгорѣть; желтѣть и сохнуть отъ солнца. Горо́ди такі високі, що все вигоряє. Кіев. у. Паша вигоріла до коріня. Стор. I. 50.