Словарь української мови
Борис Грінченко
В
виганяти
Берлін: Українське слово, 1924

Ви́ганяти, няю, єш, гл. Вы́бѣгать. Виганяв по всьому горо́ду. Аф. 325.

Виганя́ти, няю, єш, сов. в. ви́гнати, жену, неш, гл. 1) Выгонять, выгнать, изгонять, изгнать. Вигнав Бог людей з раю. Ном. № 11415. Син виганя з хати. Ном. № 9413. Вигнала свиню з огорода. Левиц. I. 196. 2) Гнать, выгонять, выгнать. Молотить виганяє людей недобитих. Шевч. 333. Виганяє чумак сірі воли та на раннюю росу. Рудч. Чп. 87. 3) Вышибать, вышибить. Клин клином виганяй. Ном. № 3886. 4) Ви́гнало що, кого́. Выросъ очень въ вышину. Вигнало того дуба так, що за всіх вищий. Доріс Павлусь до парубка. Так його вигнало. Стор. I. 60.