Вікіджерела

Вікіджерела:Поезія сьогодні/жовтень

< Вікіджерела:Поезія сьогодні
січень лютий березень квітень травень червень
липень серпень вересень жовтень листопад грудень

жовтень: календар • проза • цитата

1 жовтня

День Українського козацтва
День захисників і захисниць України
  • 1684 — помер П'єр Корнель, французький драматург, один із основоположників класицизму
  • 1857 — народився Михайло Дорундяк, український правник, громадський і культурний діяч
  • 1858 — народився Адріан Кащенко, український письменник
  • 1872 — народився Микола Шугаєвський, український освітній діяч, драматург
  • 1878 — народився Сергій Локтюшев, вчений, археолог, педагог, музейник
  • 1897 — народився Валер'ян Поліщук, український поет, письменник, літературний критик
  • 1905 — помер Іван Рудченко, український фольклорист, етнограф, письменник, перекладач, літературний критик, старший брат і співавтор Панаса Мирного
  • 1935 — помер Володимир Гіляровський, російський письменник, журналіст

Зеніт людини [опрацювання скану]. (Харків, 1930)

АКВАРЕЛЬ

Де біло-жовте тло
Там сірії хмарини,
Де сіре тло —
Там хмарки золоті.
Язиком огневим
За гору день поринув —
Над нею хмарка ген
В прозорій самоті.
В лимонній тишині
Чуть: ластівки трількочуть.
Ген кози табунцем
Побігли із гори.
Ще ластівки кружлять
Як тонкі порошинки,
Та свій танок ведуть
Рожеві комарі.

3. VII. 1929

сторінка →

2 жовтня

Ой, у лузі червона калина.

Ой, у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!

Машерують наші добровольці у крівавий тан,
Визволяти наших Українців з ворожих кайдан.
А ми наших братів-Українців визволимо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!

Гей, у полі ярої пшенички золотистий лан,
Розпочали Стрільці Українські з ворогами тан!
А ми тую ярую пшеничку ізберемо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!

Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,
То прославить по всій Україні Січових Стрільців,
А ми тую стрілецькую славу збережемо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!

 
 

сторінка →

3 жовтня

  • 1817 — народився Йоганн Шерр, німецький письменник, історик літератури, публіцист
  • 1824 — народився Іван Нікітін, російський поет
  • 1879 — народився Володимир Дорошенко, український бібліограф, літературознавець, перекладач, літературний критик, громадсько-політичний діяч
  • 1881 — народився Михайло Возняк, український літературознавець та історик літератури
  • 1895 — народився Сергій Єсенін, російський поет
  • 1896 — народився Павло Ковжун, український графік, маляр, мистецтвознавець
  • 1896 — народився Агапій Шамрай, український літературознавець
  • 1928 — померла Анна Павлик, українська громадсько-культурна діячка, письменниця
  • 1932 — помер Макс Вольф, німецький астроном
  • 1935 — помер Микола Василенко, український історик
“Прощай!” — говорить цвіт мені
(С. Єсенін)

“Прощай!” — говорить цвіт мені
Пелю́стками слова пророчі:
“Твої вже не побачать очі
Любові в рідній стороні!”

Ну що ж, кохана, не журись,
Я бачив сонце й землю бачив
І, певен, строк оцей колись,
Хтось кожному предрік, призначив.

І з того, що мені болить,
Що усвідомив, добрі люде,
Я стверджую — за кожну мить,
Що все́ ще, неодмі́нно, буде.

Не все одно: хтось прийде знов,
Журба — нікого не здолає,
Тобі, кохана, про любов
Нови́й коха́ний — заспіває.

І, може, в тиші самоти
Чи знов, як хтось тебе пригорне,
Іще колись згадаєш ти
Моє цвітіння неповторне.

сторінка →

4 жовтня

Каравели [опрацювання скану]. (Прага, 1943)

В ДОРОЗІ.

Ми вийшли в ніч, у мрячну далеч.
Розгойдана вітрами мла,
Що в пітьму гнала хижу галич,
Усі шляхи нам залягла.

Дрігнули хмар криваві вії,
І кожна блискавка — як вуж.
Скажено вихор шаленіє
В просторах наших душ…

Десь там горить священне місто
Шпилями гострими дзвіниць,
Немов троянда золотиста,
Розквітла в заграві зірниць.

Ми йдем, і може нас зустріне
Усіх церков потужний дзвін,
І браму золоту відчине
Нам чорна варта тих країн.

1937.

сторінка →

5 жовтня

  • 1713 — народився Дені Дідро, французький письменник, філософ-просвітитель, енциклопедист
  • 1860 — народився Северин Данилович, український адвокат, публіцист, громадсько-культурний і політичний діяч
  • 1873 — народився Михайло Яцків, український письменник
  • 1887 — народився Олекса Синявський, український мовознавець
  • 1891 — народився Микола Любинський, український мовознавець, політичний діяч
  • 1899 — народився Михайло Карачківський, український історик, освітянин
  • 1906 — народився Юрій Вухналь, український письменник-сатирик
  • 1909 — народився Богдан-Ігор Антонич, український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець
  • 1921 — помер Олександр Борковський, український громадський діяч, педагог, публіцист, перекладач
  • 1940 — помер Володимир Сальський, український військовий діяч, публіцист
  • 1941 — помер Микола Трублаїні, український письменник

ВИШНІ

 

Антонич був хрущем і жив колись на вишнях,
на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко.
Моя країно зоряна, біблійна й пишна,
квітчаста батьківщино вишні й соловейка!

Де вечори з євангелії, де світанки,
де небо сонцем привалило білі села,
цвітуть надхненні вишні кучеряво й пянко,
як за Шевченка, знову поять пісню хмелем.

16. квітня 1935.

сторінка →

6 жовтня

  • 1864 — народився Сергій Шелухін, український громадсько-політичний діяч, публіцист
  • 1881 — народився Іван Кочерга, український драматург
  • 1892 — помер Альфред Теннісон, англійський поет-романтик
  • 1926 — помер Володимир Гнатюк, український етнограф, фольклорист, мовознавець
  • 1932 — помер Сергій Гамченко, український археолог
  • 1938 — помер Василь Лукич, український письменник, громадський діяч, видавець, літературознавець
ОСІНЬ.

Сумно, марно по долині
Почорніли білі квіти,
Пожовк лист на деревині,
Птах полетів в инші світи.

Од запада сиві хмари
Цілу землю заливають,
Чагарами нічні мари
З вітрами ся розмовляють.

А на горі калинонька
Головоньку нахиляє,
А над Дністром дівчинонька
Сльозами ся заливає.

Чого тужиш, калинонько,
Головоньку нахиляєш?
Чого плачеш, дівчинонько,
Сльозами ся заливаєш?

Чи тя доля покинула?
Чи не маєш матусеньки?
Чи ти краса загинула?
Чи говорять воріженьки?»

— Ні мня доля покинула.
Ні не маю матусеньки,
Ні ми краса загинула,
Ні говорять воріженьки

Йно ми тужно за весною,
Що так борзо перецвіла
Куди гляну мисленькою
Нема того, що-м любила!

сторінка →

7 жовтня

  • 1794 — народився Вільгельм Мюллер, німецький поет
  • 1849 — помер Едгар Аллан По, американський поет і письменник
  • 1859 — народився Сергій Гамченко, український археолог
  • 1890 — народилась Ольга Багалій-Татаринова, український історик, архівіст, бібліограф
  • 1897 — народився Михайло Островерха, український письменник, перекладач, фольклорист, мистецтвознавець, громадсько-просвітній діяч
  • 1902 — помер Тадей Рильський, український культурно-освітній діяч, етнограф
  • 1952 — помер Іван Копач, український педагог, мово- та літературознавець
  • 1953 — померла Софія Тобілевич, українська письменниця-перекладачка
АННАБЕЛЬ-ЛІ

Все те сталось давно,
Дуже сталось давно,
В королівстві морської землі:
Там жила, там цвіла
Та, що завжди була,
Завжди звалася Аннабель-Лі.
Ми кохались удвох;
Те кохання обох
Нас держало обох на землі.

Ми, як дітки, собі
Не давались журбі
В королівстві морської землі;
Ми кохались не так,
Як кохається всяк, —
Я та любонька Аннабель-Лі.
Покохалися ми:
Серафими сами
З неба заздрити нам почали.

сторінка →

8 жовтня

  • 1803 — помер Вітторіо Альф'єрі, італійський письменник
  • 1823 — народився Іван Сергійович Аксаков, російський письменник-публіцист, поет, журналіст
  • 1884 — народився Юліан Опільський, український письменник
  • 1885 — народився Володимир Свідзінський, український поет, перекладач
  • 1893 — помер Олексій Плещеєв, російський письменник, поет, критик, перекладач
  • 1910 — померла Марія Конопницька, польська письменниця, поетеса
  • 1937 — помер на засланні Михайло Злобинець, поет та бандурист
  • 1938 — розстріляний Гнат Хоткевич, український письменник, бандурист
  • 1941 — помер у радянському концтаборі Остап Луцький, український публіцист і поет
  • 1946 — помер Степан Левинський, український письменник, мандрівник, сходознавець, культуролог, дипломат
*

Не в бога смерти і рабства —
Вірю в одвічне буття
Творчої сили і радости світлої,
І що я її паросток,
Листок на гілці, дитя.
Не жадає від мене нічого,
Світлом чарує душу мою,
І тому віддаюся так повно,
Так люблю.
О, як оповім мою радість,
Земними словами любов мою?
Світ голубий перед мене…
Серце п'яніє… Очима пити,
Пити, голубити світ голубий,
Припадати устами
До хвилі життя,
Одриватись, співати,
Співати про світ голубий.

сторінка →

9 жовтня

  • 1813 — народився Микола Станкевич, філософ, письменник, поет українського походження
  • 1846 — народився Гольґер Драхман, данський письменник, поет
  • 1886 — народилася Іванна Блажкевич, українська дитяча письменниця, громадська діячка, просвітниця
  • 1888 — народився Микола Бухарін, російський економіст, політичний та партійний діяч
  • 1892 — народився Гнат Михайличенко, український письменник, політичний діяч
  • 1904 — народився Микола Бажан, український письменник
  • 1924 — помер Валерій Брюсов, російський письменник, перекладач
  • 1948 — помер Іван Ткачук, український письменник
  • 1955 — помер Михайло Мельник, архиєрей Українського екзархату Російської православної церкви

Гай заворожено, лист не тремтить,
Море, осріблене місяцем, спить, —
В лонї відбили ся зорі…
Тільки до хвилї вітрець шепотить,
Злегка дмухне на просторі.

Дїцтво згадав я щасливе своє,
Спогад у душу спокій менї ллє,
Сон навіває на очи…
Все, що я втратив, все знов віддає
Чар сеї тихої ночи.

 

сторінка →

10 жовтня

III. Тернопіль

Як ішли до Тернополя, —
У нову столицю, —
То серця смутні та кволі
Стали міцно биться;
А як вежі з прапорами
Здалеку уздріли, —
Так юнацькими серцями
Всі повеселіли;
А як стали їх на площі
Сальвами вітати, —
Так не одному з радощів
Хтілося ридати:
Бо закінчені блукання.
Зла зламали коло.
І клянуться. Вже востаннє.
— Преклонімо чоло!..

сторінка →

11 жовтня

Чи далеко до Київа.

Питають ся якось хлопця
Подорожні люде:
„Чи багато верстов, сину,
До Київа буде?“

 — „Та так, люде: Того року
 Було вісімнацять,
 А тепер,“ говорить хлопець,
 „Лічимо сімнацять…“

— „Що-ж то, сину, за пригода
Така прилучилась?“
— „Та пригода, не пригода:
Верства повалилась!“

18. IV. 1858

сторінка →

12 жовтня

  • 1857 — народився Іван Линниченко, український історик-славіст, археограф, педагог, кримознавець
  • 1876 — народився Марк Аганін, український геофізик
  • 1924 — помер Анатоль Франс, французький письменник, лавреат Нобелівської премії 1921 року
  • 1945 — помер Дмитро Антонович, український історик мистецтва й театру, ректор Українського вільного університету
  • 2008 — помер Василь Гришко, український письменник, публіцист, редактор, політичний діяч
МОЛОДОСТЕ.

Молодосте — одрадосте.
 Воленько без краю,
Кому про вас на старечій
 Бандурі заграю?

Чиє серце стрепенеться
 Од слова живого,
Що співав я, віщував я:
 Віку молодого?

Ой, співав я, віщував я:
 За малу годину
Оживить живеє слово
 Рідну Україну.

І пра-правнуки згадають
 Пра-пращурів діло,
І промовить до їх в полі
 Усяка могила!»

Ой, співав я: «Буде жити
 Наше слово, буде!» —
Чи живеж воно у тебе.
 Безталанний люде?

Не по селах прохожаю,
 А по кладовищах:
Спочиває наше слово
 В німих гробовищах.

Поховали ми з дідами
 Слово — нашу силу;
Густо-густо засадили
 Рутою могилу.

Зеленіє, мов барвінок,
 На могилі рута;
Що були ми, як жили ми,
 Як гибли — забуто!

Ой, замовкни, моя кобзо:
 Нікому співати!
Промовляю Христа-ради
 Од хати до хати.

сторінка →

13 жовтня

page=
page=
НА ДОБРА-НІЧ.

На добра-ніч усім на ніч, —
 Годі вже блукати;
Одинокий, безталанний
 Ляжу спочивити.

Холодная постілонька
 У темній діброві;
Буду ждати, сподіватись
 Любої обнови.

Усе небо блакитнеє
 Покрила темнота,
Безпосвітна нерозумна,
 Давная дрімота.

Не нам, Боже, розгадати
 Небесні глаголи;
Суди, Боже, нашу долю
 Та по Твоїй волі.


І холодно і боязко,
 Туга серце гнітить,
Всюди темно і не видно,
 Тільки зірка світить.

Світи, зоре, на всю землю,
 Поки сонце зійде,
Поки Божий день на землю
 Краснотворний прийде.

сторінка →

14 жовтня

page=
page=

КАТУЛЛ, 3.

 

ПЛАЧ, Венеро! плачте, Купідони! 
Плачте, люде витончені й чемні:
Вмер горобчик милої моєї,
Вмер горобчик, що вона любила
І як свого ока доглядала.
Був він ніжний і ласкаву пані
Знав, як доня малолітня матір:
На її колінах завжди бавивсь
І, стрибаючи навколо неї,
Щебетанням вірним озивався.
А тепер і він пішов до краю,
Звідкіля ніхто ще не вертався…
Хай во віки ти не діждеш долі,
Попідземна темряво несита!
Ти нам радість нашу відібрала…
Горе й нам, горобчику сердечний!
Через тебе дорогі очиці
Од плачу, од сліз почервоніли.

сторінка →

15 жовтня

ВЕРГІЛІЙ.
Енеїда, V, 835-871.

 

ТЕМРЯВА ночі уже досягала середини неба;
Тяжко стомились гребці, і, знесилені, кинули весла
Та на помості мулкім та по лавах твердих полягали.
Тільки спочили, як Сон лехкокрилий з етеру ясного
Вохким повітрям летить і тумани нічні розгортає.
Так, Палінуре, він лине до тебе, — зловісні примари
Він насилає на зір твій… Он сів він на кермі висо́ко,
Образ Форбанта прийнявши, і з словом до тебе вдається:
„Язидів сину, поглянь: — самі хвилі пильнують за тебе,
Рівно так дише повітря, — настала година спокою.
Голову ти прихили, дай спочити натруженим очам, —
Я замісць тебе посижу, за хвилею й морем догляну.“
Ледве підводячи вії, натомлений мовить стерничий:
„Що мені радиш, Форбанте? Невже ж я довірюсь потворі?
Чи, ти гадаєш, не знаю я хвилі облудного моря?
Як доручу їй Енея; досвідчений давній керманич,
Мало я бачив біди од погідного неба та моря?“
Так одмовляв він, — спокійно і міцно тримався кормила,

сторінка →

16 жовтня

МОЛИТВА

Я, божа матінко, нині з молитвою
Край твого образу, влитого сяянням,
Не за рятунком або перед битвою,
Не з подячливістю або розкаянням;

Не за свою молюсь душу пустинницьку,
Душу мандрівця без роду коханого…
Ні. Доручаю дівчину невинницьку
Теплій заступниці мира крижаного.

Щастя достойну не кидай на жалощі;
Дай їй прихильців на щирі послугоньки,
Світле дитинство, безжурливі старощі,
Най не зна серце ні злоби, ні тугоньки.

А припаде у світ інший доріженька
Ранком шумливим чи тихої ніченьки:
Кращого ангела вишли до ліженька
По святу душу її, чарівниченьки.


сторінка →

17 жовтня

  • 1760 — народився Клод Анрі де Сен-Сімон, французький мислитель
  • 1814 — народився Яків Головацький, український поет, письменник
  • 1886 — народився Володимир Радзикевич, український письменник, літературознавець, педагог
  • 1938 — помер Карл Каутський, німецький економіст
  • 1951 — помер Бернгард Келлерман, німецький письменник
ТУГА ЗА РОДИНОЮ.

Я в чужині загибаю,
По чужині блужу,
За своєю родиною
Білим світом нужу.
 Тут чужая сторононька
 Та люди чужії,
 Не пристануть до серденька,
 Хоч і не лихії.
Хай би які добрі були,
Все не свої рідні;
Я чужая чужениця
Межи ними бідний!
 Ой по саду-винограду
 Сумний похожаю,
 Із чужини до родини
 Гадки посилаю.
Ох, милая родинонько,
Чи мене згадаєш?
Домовая сторононько,
Як же ти ся маєш?
 Солоденька рідна мово,
 Як би-м рад тя вчути!
 Із глубини серця свого
 Рад би-м піснь добути…

сторінка →

18 жовтня

  • 1747 — помер Василь Григорович-Барський, український мандрівник і письменник
  • 1750 — в Глухові підготовлений юридичний збірник «Суд і Розправа в правах Малоросійських»
  • 1777 — народився Генріх фон Кляйст, німецький драматург, поет, прозаїк
  • 1821 — помер Йоаникій Базилович, ієромонах-василіянин, один із перших істориків Закарпатської України
  • 1838 — народився Ксаверій Ліске, польський історик, засновник Львівської історичної школи
  • 1859 — народився Анрі Бергсон, французький філософ, лавреат Нобелівської премії з літератури за 1927 рік
  • 1868 — народилася Євгенія Ярошинська, українська письменниця
  • 1870 — народився Володимир Різниченко, український геолог, географ, художник-карикатурист, поет, перекладач
  • 1876 — народився Сергій Єфремов, український державний діяч, історик літератури
  • 1941 — вбитий Володимир Свідзінський, український поет, перекладач

Як м'ягко вечір тіні стеле!
Зчарований, дивлюсь туди,
Де колихають темну зелень
Дощем побризкані сади.

За ними поле половіє,
Там мак цвіте, стежинка в нім…
Чому ж не йдеш, моя леліє?
Твій подих в вітрі запашнім.

Я забуваю: в цій годині
Далека ти. Не в цім краю
Твій погляд милий, темно-синій,
Світив на молодість мою.

Вечірнє небо навіває
Незбутніх мрій, дивочних дум…
Я забуваю — все минає,
Як блиск роси, як вітру шум.

 1922

сторінка →

19 жовтня

  • 1745 — помер Джонатан Свіфт, ірландський письменник, публіцист
  • 1876 — народився Володимир Загайкевич, український громадсько-політичний діяч
  • 1879 — народився Микола Порш, український громадсько-політичний діяч, економіст, публіцист
  • 1881 — помер Ксенофонт Климкович, український письменник, поет, перекладач, журналіст
  • 1890 — народилася Олена Курило, українська мовознавиця, діалектологиня, авторка підручників з української мови, одна з творців української наукової термінології
  • 1890 — народився Володимир Хронович, український письменник, освітянин
  • 1918 — Українська Національна Рада проголосила Західноукраїнську Народну Республіку
  • 1926 — народився Богдан Гаврилишин, український, канадський і швейцарський економіст
page=
page=

Земля — дарма́ вже, що топтали
Іі Ляхи та Москалі! —
Вона святинею намъ ста́ла:
Бо вінъ родився въ тій землі,
Бо въ тій землі ёго могила.
Бо се земля, де й ми родились,
Де важко такъ жило́сь дідамъ,
Якъ важко внукамъ ди́хать нині…
Не дайте-жъ рідноі святині
На глумъ, на по́сміхъ ворогамъ!
Въ ту зе́млю, що нашъ Богъ давъ намъ,
Ви не вводіть чужого бога!
Не бійтесь ворога чужого:
Хотя й рука въ ёго́ залізна,
Та ба! — на глинянихъ стоіть…
Свою ви правду бороніть:
Тій правді ворога не грізно.
Хотя-бъ великий бувъ якъ світъ.
Упаде, бо не вде́ржуть ноги,
Що то́пчуть свя́тощівъ чертоги…
Лишъ са́мі ви іхъ не топчіть,
Щобъ не прогнівали ви Бога!…

сторінка →

20 жовтня

  • 1854 — народився Артюр Рембо, французький поет-символіст
  • 1888 — народився Яків Мамонтів, український поет, драматург, історик літератури й театру
  • 1892 — народилася Марія Бариляк, українська дитяча письменниця
  • 1921 — помер Іван Белей, український журналіст, перекладач

ЛИХО

Весь день гармати харкають червоно
У небеса… регочуть і гудуть.
Ідуть в огонь зелені батальйони,
Глузує з них король: на смерть ідуть.

Якесь страшне і дике божевілля
Димучу точить кров, людей в'ялить.
Десь гай шумить, росте трава і зілля,
Розквітло все… тепер би жить та й жить!..

А бог, що спить в кадильному тумані,
Де чаші золоті і спів осанни,
І оксамитом вкриті вівтарі,

— Тоді лише прокинеться і гляне,
Коли йому нещасні матері
Із хустки витягнуть мідяк останній.

З французької перекл. О. Бургардт

сторінка →

21 жовтня

Сад зачарований
Пахне гарнесенько,
Спить обцїлований
Ніччю тихесенько.

Спить — прокидаєть ся
В снї полохливому;
Щось не дрімаєть ся
Вітру журливому.

Може дізнали ся
Квіти засмучені,
Як ми зблукали ся
Кривдою змучені. —

Скільки скрізь лиха є?
Може… Росицею
Сьвіжою дихає
Листя з травицею.

Понад оселями
Горя невтїшними
Та невеселими
Думами грішними,

Понад могилами
Ніч розливаєть ся,
Слїзьми безсилими
Плаче, вбиваєть ся.

 

Переклав П. ГРАБОВСЬКИЙ.

сторінка →

22 жовтня

  • 1856 — народився Михайло Зубрицький, український етнограф, фольклорист, історик, громадський діяч, публіцист
  • 1870 — народився Іван Бунін, російський письменник, поет, лавреат Нобелівської премії 1933 року
  • 1876 — народився Кароль Ольпінський, польський правник, державний і політичний діяч
  • 1882 — помер Янош Арань, угорський поет
  • 1883 — помер Томас Майн Рід, ірландський письменник
  • 1939 — помер Олександр Лотоцький, український письменник

Доля. (Львів, 1897)

Скільки їх сьмілих, відважних борцїв
 Пало за рідну країну, —
Гордих, кипучих, а нинї мерцїв,
 Зрана лягло в домовину!

З голоду скільки загинуло їх,
 Бо відцурались багацтва
Ради сьвятих заповітів своїх, —
 Рівности, волї та брацтва!

Скільки в чужинї, без сьвітлих надїй,
 З горя одинцем страждає!
Сьвіт не узна їх великих подїй,
 Славних імен не згадає.

Згинуло тїло, — не згинув їх дух,
 З нами живуть ідеали;
Кров захолола, — огонь не потух —
 Той, що їх груди палали.

Він розгорить ся у наших серцях…
 Кликни лиш, краю коханий:
Браку не буде в завзятих борцях, —
 Кинеть ся в бійку й останнїй!

сторінка →

23 жовтня

Сборникъ славы кубанцевъ. Том I.[опрацювання скану]. (Катеринодар, 1916)

Жайворинокъ надъ окопомъ
Спива веселенько.
И на его дывлючыся,
Сміеться серденько.
 Бачэ, чого мое сердце
 Весело сміется!
 Що писенька его чудна
 Щыбытаньемъ зветься.

Що е въ свити щэ такіи,
Въ ци смутніи дни,
Що уміють ще спиваты
Весело писни.
 Ймъ нема дороговизны,
 Не страшна война.
 Ймъ одно тилько и треба,
 Щобъ була весна.

сторінка →

24 жовтня

Повна збірка творів. Арії трьох П'єро. (Харків, 1929)

Осінь похмура йде
хмари дощі тумани
осінь у серце веде
смуток нежданий.

Холод суне німий
в душу сповзає мла —
осінь! серпанок густий
ти принесла.

Ради не дам собі
в серці моїм мовчання
спогад ридає в журбі —
давнє кохання.

24 — VIII. 913. Київ.


ОСІНЬ

сторінка →

25 жовтня

page=
page=
У СУСІДА ХАТА БІЛА.
 

У сусіда хата біла,
У сусіда жінка мила;
А у мене ні хатинки,
Нема щастя, нема жінки.
 За сусідом молодиці,
 За сусідом і вдовиці,
 І дівчата поглядають, —
 Всі сусіда полюбляють.
Сусід раньше мене сіє, —
У сусіда зеленіє:
А у мене не орано
І нічого не сіяно.
 Всі сусіда вихваляють.
 Всі сусіда поважають;
 А я марно часи трачу,
 Один в світі тільки плачу…

сторінка →

26 жовтня

  • 1874 — помер Микола Іванишев, автор праць з історії слов'янських законодавств
  • 1885 — народився Андрій Ніковський, український громадський і політичний діяч
  • 1890 — помер Карло Коллоді, італійський письменник і журналіст, автор «Піноккіо»
  • 1892 — народився Андрій Заливчий, український письменник
  • 1917 — помер Євген Олесницький, український правник, політик, публіцист
  • 1937 — убитий Дмитро Грудина, український театральний критик, історик театру, письменник, актор
  • 1947 — помер Лев Когут, український громадсько-політичний діяч, журналіст, видавець

 Очерет мені був за колиску;
В болотах я родився і зріс.
Я люблю свою хату поліську…
Я люблю свій зажурений ліс…
Що там тропики,
 пишні пампаси? —
Загляніть-но у пущу до нас!..
Я оддав-би за неї одразу
І Тибет,
 і Урал,
 і Кавказ…
А поліське похмуре болото? —
Пів-Полісся вода залила…
Тільки де-не-де хутір самотній,
Тільки де-не-де клаптик села.
Хоч у злиднях живемо,
 у бруді,
Та привілля яке по весні,
Коли виставиш вітрові груди
І летиш,
 і летиш на човні.
А вода і хлюпоче, і плаче,
Захлинається в лютій злобі.
Ну, скажіть, в кого серце гаряче,

сторінка →

27 жовтня

День української писемності та мови
***
 

Все життя оддала я людині одній,
А сама вже умерла на-віки
І в самітности тихій, у тиші сумній
Вже не збудиш ти серця-каліки!..
Воно міцно заснуло і здавна вже спить,
Спить у темряві сном домовини,
Більш не бьється чуттям, не рида, не кричить,
Більш не віда журби самотини…
Воно надто химерним і чулим було,
Воно надто страждало й любило;
Його сонце на віки для його зайшло
І те сонце його ж і спалило…
Ось послухай: як тихо… — то смерть навісна…
О, як страшно, як темно навколо, —
Ніби доля на світі й не квітла ясна,
Ніби зроду не мріяло чоло…
Тихше, тихше, бо серце знудьговане спить,
Сном жалоби, у смуток прибравшись,
Воно долі благало щоб долею жить,
Воно вмерло, ії не діждавшись…

сторінка →

28 жовтня

  • 1466 — народився Еразм Ротердамський, голландський мислитель, письменник, філолог, богослов
  • 1751 — народився Дмитро Бортнянський, український композитор, співак, диригент
  • 1793 — народився Сімонас Даукантас, литовський історик і письменник-просвітник
  • 1849 — помер Георг Філіп Шмідт з Любека, німецький поет
  • 1854 — народився Жан Марі Гюйо, французький поет, перекладач, філософ і соціолог
  • 1861 — помер Іван Нікітін, російський поет
  • 1873 — народився Володимир Пещанський, український архітектор, реставратор, дослідник української старовини, педагог
  • 1884 — народився Дмитро Николишин, український письменник, літературознавець, педагог
  • 1889 — народився Варфоломій Євтимович, український військовий і громадсько-політичний діяч, журналіст
  • 1894 — помер Омелян Огоновський, український учений-філолог
  • 1895 — народився Майк Йогансен, український поет, прозаїк
  • 1937 — убитий Григорій Коваленко, український письменник, журналіст, історик, етнограф, художник, громадський діяч
  • 1942 — розстріляний Федір Ернст, український історик, мистецтвознавець та музеєзнавець
  • 1989 — Верховна рада УРСР ухвалила Закон «Про мови в Українській РСР»

Ах життя моє дороге,
Хто мені дав тебе, тепле й сильне?
Бігти берегом, бігти геть,
Бігти холодною вогкою рінню.

Занести руку з-за хмар,
Занести за небесну спину.
Ро́змах. В удар
Тіло. Голову. Руку вкинути.

Ах життя моє — кругле як м'яч
Пружне й палюче — як любов.
Падай. Злітай. Смійся. Плач.
Цілуй дужче, знов і знов.

До кінця цілуй. До зубів,
До холодного цілуй поту.
Так ніхто тебе не любив,
Не пив слину з крепкого рота:

Ах життя моє — кругле як м'яч,
Ти з яких зірвалось шківів.
Души мене. Кров'ю моєю пияч.
— Так ніхто тебе не любив.

1929

сторінка →

29 жовтня

  • 1624 — помер Єлисей Плетенецький, український церковний і культурний діяч
  • 1705 — народився Герард-Фрідріх Міллер, російський історик, географ, етнограф, археограф
  • 1815 — народився Людовит Штур, словацький поет, філолог
  • 1889 — народився Михайло Лебединець, український державний діяч, письменник, перекладач
  • 1900 — народився Степан Бен, український поет
  • 1911 — помер Джозеф Пулітцер, американський журналіст
  • 1918 — помер Орест Авдикович, український письменник, літературознавець
  • 1924 — померла Френсіс Годжсон Бернетт, англо-американська письменниця та драматург
  • 1935 — помер Юрій Магалевський, український художник, ілюстратор
  • 1937 — розстріляний Антін Онищук, український етнограф, фольклорист

Ти мені знана, ти мені знана, чужинко!
Ти живеш ген на тім березі річки, чужинко!
Я бачив тебе в-осени, на світанку,
Я бачив тебе і весняної ночи,
Я забачив тебе теж і в серці своїм, о чужинко!
До неба просторів я дослухався,
Спів твій тоді я почув, я почув,
І життя тобі я віддав, о чужинко!
Наблукавшись по світі, сиджу я
Ось наостанці в країні новій.
Я гостем до тебе вертаюсь, чужинко!

сторінка →

30 жовтня

  • 1871 — народився Поль Валері, французький поет, філософ
  • 1898 — помер Яків Полонський, російський письменник
  • 1947 — помер Юрій Клен, український поет, перекладач, літературний критик
  • 1978 — помер Микола Ваврисевич, український педагог, письменник, журналіст
  • 1990 — померла Марія Бариляк, українська дитяча письменниця

Каравели [опрацювання скану]. (Прага, 1943)

***

Не знаю, не знаю, не знаю,
Як душу твою відновить.
Я вірною тінню буяю
Над тим, що у серці горить.

Я бачу, я бачу, я бачу:
Роздерли пожари страшні
Провалля і сміху, і плачу,
І кряче журба на стерні.

Навіки, навіки, навіки
Потахло минуле вночі,
І схрещують бурі великі
Над нами блакитні мечі.

Ми танем, ми танем, ми танем,
І вітер чужої весни
Розвіє нас білим туманом
І будуть густи буруни.

Ми згинем, ми згинем, ми згинем,
Щоб знов відродилися сни,
І вихорем дужим полинем
Над полем нової весни.

26. XII. 38.

сторінка →

31 жовтня

Твердо стіймо за рідну країну,
Все віддаймо їй, милі брати,
Бо хотять і шукають загину
Її люті, нелюдські кати!
 Чи помрем, чи зостанемось жити,
 Добрим словом потомок згада.
 Гидкий зрадник не буде смердїти
 Серед нас: хай як пес пропада!
Що для нього країна кохана?
Він її як той циган продасть;
Рабський ляк, легкодухість погана
Узяли над ними силу і власть.
 Слугам пекла нема у нас місця,
 Нам країна дорожча всього…
 Вони встигнуть, де смачно їм їсть ся,
 Як свиня до корита свого!

 

сторінка →

січень лютий березень квітень травень червень
липень серпень вересень жовтень листопад грудень
Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Вікіджерела:Поезія_сьогодні/жовтень&oldid=563338