Син священика, родився 1814 р. в Чепелях, Брідського повіту, в Галичині. Ще в ґімназії збірав народні пісні та читав твори Котляревського, Квітки, Максимовича. Зійшов мало що не всю східну Галичину, Буковину й Закарпатську Україну, записуючи пісні та приглядаючись до життя народу. В духовній семінарії підійшов близько до Маркіяна Шашкевича і був його однодумцем. Скінчивши семінарію став священиком на селі, звідки перейшов на професора універсітету у Львові (1848—1867). Року 1867 переїхав до Росії. Був головою археоґрафічної комісії у Вильні. Там і помер 1888. Відомий як поет, учений і етноґраф. Иого збірник етрноґрафічних матеріялів оден з найбільших у нас. Під впливом Поґодіна зневірився в українське самостійництво, але любов до рідного слова зберіг до смерти.
Твори Головацького видані в «Руській письменности», т. III. Львів, 1906.
Я в чужині загибаю,
По чужині блужу,
За своєю родиною
Білим світом нужу.
Тут чужая сторононька
Та люди чужії,
Не пристануть до серденька,
Хоч і не лихії.
Хай би які добрі були,
Все не свої рідні;
Я чужая чужениця
Межи ними бідний!
Ой по саду-винограду
Сумний похожаю,
Із чужини до родини
Гадки посилаю.
Ох, милая родинонько,
Чи мене згадаєш?
Домовая сторононько,
Як же ти ся маєш?
Солоденька рідна мово,
Як би-м рад тя вчути!
Із глубини серця свого
Рад би-м піснь добути…
