Цю сторінку схвалено
Очерет мені був за колиску;
В болотах я родився і зріс.
Я люблю свою хату поліську…
Я люблю свій зажурений ліс…
Що там тропики,
пишні пампаси? —
Загляніть-но у пущу до нас!..
Я оддав-би за неї одразу
І Тибет,
і Урал,
і Кавказ…
А поліське похмуре болото? —
Пів-Полісся вода залила…
Тільки де-не-де хутір самотній,
Тільки де-не-де клаптик села.
Хоч у злиднях живемо,
у бруді,
Та привілля яке по весні,
Коли виставиш вітрові груди
І летиш,
і летиш на човні.
А вода і хлюпоче, і плаче,
Захлинається в лютій злобі.
Ну, скажіть, в кого серце гаряче,
43
