Сторінка:Іван Кулик. Поезії. 1967.pdf/32

Цю сторінку схвалено


А повернули вільними, над життям панами;
Ой були ж у нас на шапках леви і тризуби, —
А тепер зірки червоні, п'ятикутні, любі;
Ой були ж бо у нас шмати та жовто-блакитні;
Нині ж прапори червоні, огневі, всесвітні.
Ой та й довго ж ми блукали, правдоньки шукали,
Довго ж пани-адвокати нами торгували;
А тепер вже ми не темні — добрий досвід маєм,
Нашу бідну Галичину зробим ясним раєм.

 

III. Тернопіль

Як ішли до Тернополя, —
У нову столицю, —
То серця смутні та кволі
Стали міцно биться;
А як вежі з прапорами
Здалеку уздріли, —
Так юнацькими серцями
Всі повеселіли;
А як стали їх на площі
Сальвами вітати, —
Так не одному з радощів
Хтілося ридати:
Бо закінчені блукання.
Зла зламали коло.
І клянуться. Вже востаннє.
— Преклонімо чоло!..