Доля (Грабовський, 1985)/Аннабель-Лі
| ◀ Крук | Доля Аннабель-Лі (Едгар По) пер.: Павло Грабовський |
Я бажав би відсіль на край світу втекти ▶ |
|
Все те сталось давно,
Дуже сталось давно,
В королівстві морської землі:
Там жила, там цвіла
Та, що завжди була,
Завжди звалася Аннабель-Лі.
Ми кохались удвох;
Те кохання обох
Нас держало обох на землі.
Ми, як дітки, собі
Не давались журбі
В королівстві морської землі;
Ми кохались не так,
Як кохається всяк, —
Я та любонька Аннабель-Лі.
Покохалися ми:
Серафими сами
З неба заздрити нам почали.
Через те ж то воно
І зчинилось давно,
В королівстві морської землі:
З хмари вітер дмухнув,
Він зимою війнув,
Повійнув він на Аннабель-Лі.
От зійшовся услід
Із плачем сумний рід
І від мене її узяли,
Щоб навік положить —
Там, де нині лежить, —
В королівстві морської землі.
Частки наших святих
Не зазнали утіх
Серафими, що в раї жили.
От і сталося так
(Як се відає всяк
В королівстві морської землі):
З хмари вітер завив,
Він дмухнув, він згубив
Уночі мою Аннабель-Лі.
Ми любились тепліш,
Ми любились миліш,
Аніж ті, що життя прожили,
Ті, що мудрості більш здобули;
Серафими сами,
Навіть демони тьми
Мою душу не в силах були
До замай прикувать,
Від душі одірвать
Чарівниченьки Аннабель-Лі.
Місяченько сплива —
Промінь сни навіва
Про голубоньку Аннабель-Лі;
Зорі зверху горять —
А на мене зорять
Очі світлої Аннабель-Лі;
Тінь заблима нічна —
Скрізь зі мною вона,
Незабутня, заручена, пташка ясна, —
Обік неї лежу я у млі,
В домовині морської землі.