Доля. (Львів, 1897)

Скільки їх сьмілих, відважних борцїв
 Пало за рідну країну, —
Гордих, кипучих, а нинї мерцїв,
 Зрана лягло в домовину!

З голоду скільки загинуло їх,
 Бо відцурались багацтва
Ради сьвятих заповітів своїх, —
 Рівности, волї та брацтва!

Скільки в чужинї, без сьвітлих надїй,
 З горя одинцем страждає!
Сьвіт не узна їх великих подїй,
 Славних імен не згадає.

Згинуло тїло, — не згинув їх дух,
 З нами живуть ідеали;
Кров захолола, — огонь не потух —
 Той, що їх груди палали.

Він розгорить ся у наших серцях…
 Кликни лиш, краю коханий:
Браку не буде в завзятих борцях, —
 Кинеть ся в бійку й останнїй!