Словник української мови (1937)/Вої–Вон
| ◀ Б | Словник української мови В |
Г ▶ |
|
воїн • воїнство • вой • войдування • войдувати • войдуватися • война • войний • войовитий • войовник • войовниця • войовничий • войтуватися • воко • волар • воларити • воластий • волати • волеваха • воленька • волик • волинка • волинський • Волинь • волиняк • волинянин • волити • воличок • волів язик • волівня • волісь • воліти • волічка • волічковий • воло • воловар • воловий • воловик • воловина • воловід • воловник • воловня • воловодик • воловодити • воловодитися • воловодня • волога • вологість • вологнути • волод • володар • володарка • володарство • володарський • володати • володити • володіння • володіти • воложати • воложити • волок • волока • волокита • волокінник • волокниця • волокно • волокнуватий • волокнуватіти • волоком • волокти • волоктися • волокуша • волонтир • волонцюгувати • волонько • волоочок • волос • волосення • волосень • волосина • волоситися • волосінка • волосінь • волосне • волосний • волосник • волосниця • волоснуватися • волосня • волосовий • волосожар • волосок • волосся • волость • волосувати • волоський • волосяний • волосяниця • волосянки • волот • волота • волотистий • волоття • волох • волохатий • волохатість • волохатіти • волохач • волоцюга • волочаний • волочба • волочебник • волочини • волочити • волочитися • волочище • волочільне • волочільник • волочінник • волочіння • волочка • волочок • волошечка • волошин • волошка • вольний • вольність • вольно • вольнувати • вольовач • воля • воляка • воляр • волячий • вомісто • вомпити • вон • вона • вонечник • вонка • вонливий • воно • вонпити • вонючий • вонючка • воняти