Словник української мови (1937)/волочитися

Словник української мови
Борис Грінченко
В
волочитися
Київ: Соцеквидав України, 1937

Волочи́тися, чу́ся, чишся, гл. Таскаться, скитаться, шляться. По світу волочусь. Шевч. 224. Казав мені батько, щоб я оженився, по досвітках не ходив, та й не волочився. Нп. Копі́йка воло́читься (у кого). Есть деньги. Котл. НП. 351.