Словник української мови (1937)/волати
◀ воластий | Словник української мови В волати |
волеваха ▶ |
|
Вола́ти, ла́ю, єш, гл. Взывать; громко кричать. Котл. НП. До бога серцем жалосне волають. Гол. I. 34. Піду в край пустий, де й плуг не оре, і буду волати: горе мені, горе. Чуб.