Словник української мови (1937)/Ве–Веп
| ◀ Б | Словник української мови В |
Г ▶ |
|
ве! • вевекати • вевірка • вевюрка • вегеря • вегля • ведмеденя • ведмедик • ведмедина • ведмедиха • ведмедиця • ведмедка • ведмедник • ведмедча • ведмедчук • ведмедько • ведмедюк • ведмедяка • ведмедячий • ведмежа • ведмежий • ведмідь • ведрик • вежа • вежовий • везти • везучий • вейкати • векати • векелія • векнути • вексель • вележирувати • велелюдний • велелюдно • велемудрий • велемудро • велерічивий • велет • велетенський • велетень • велетів • велий • велик • великанський • великдень • великий • великість • велико • великовоїн • великовоїнний • великовчений • великогрішниця • великодень • великодний • великодушний • великолітній • великомовний • великомовність • великоможний • великомученик • великомучениця • великородний • великорозумний • великосвітній • великотерплячий • велич • величати • величатися • величезний • величенний • величенький • величінь • величкий • величко • величний • величність • велично • величночесний • величчя • веління • веліти • вельбіб • вельбучитися • вельбучний • вельгогор • вельми • вельмий • вельможа • вельможество • вельможний • вельможність • венбер • венгерка • венгир • вентер • вепр • веприна • вепрок