Словник української мови
Борис Грінченко
В
волочок
Київ: Соцеквидав України, 1937

Волочо́к, чка́, м. 1) Ум. от волок. Браун. 39. Виплети, старий, волочок та піди на річку, може рибки вловиш. Мнж. 88. 2) Цилиндрическая склянка на снурке, которой вынимают из бочки водку для пробы. Сим. 96. Горілку, тощо, возять у Січ… Привезеш горілку, то й прийде купувать і зараз бере волочок, тягає, сам п'є і душ десять частує. ЗОЮР. I. 156.