Словник української мови (1937)/воко

by Борис Грінченко

◀ войтуватися

Словник української мови Борис Грінченко В воко

волар ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Во́ко, ка, с. = Око. Мн. во́чі, ві́чі. Грин. III. 639. Чужую кучу віючи, вочі завсіди запорошиш. Ном. № 10314. Лізе в вічі мов оса. Ном. № 2758. Довго, довго козаченька вічми проводжала. Макс. (1849). 8. Увічу́ = Вочу́. Як загилив по потилиці, так аж каганці ввічу засвітились. Ном. № 3982. Ум. Во́чко, вічко, мн. ч. во́чка, вочи́ці, ві́чка, ві́ченьки. Соньки-дрімки у віченьки. Макс. (1849). 95.