Словарь української мови (1924)/онук
◀ онудніти | Словарь української мови О онук |
онука ▶ |
|
Ону́к, ка, м. 1) Внукъ. Жили наші діди — не знали біди; стали жить онуки — набралися муки. Ном. № 583. 2) Бабы повитухи называютъ такъ мальчиковъ, при рожденіи которыхъ онѣ помогали. Ум. Ону́чок. Грин. II. 128.