Словник української мови (1927)/Ар–Ая
| Словник української мови А |
Б ▶ |
|
араб • арабець • арабин • Арабія • арабка • арабський • арабщина • арак • аранда • арап • арапин • арапій • арапський • араші • аргат • аргонія • аргумент • арґат • арґонія • Ардаль • ардан • арена • аренда • арешт • арештант • арештантка • арештантська • арештантський • арештовувати • арештування • арештувати • аритметичний • арихметика • ариш • арідник • аркан • аркуш • аркушевий • аркушовий • армата • арматний • армаш • армен • арменський • арнаутка • арніка • артезійський • артезіянський • артикул • артист • артистичний • артистка • артиш • артіль • артільний • артільник • артус • архангол • архангольський • архва • архв'янка • архив • архивний • архикнязь • архимандрит • архимандрита • архимандрицтво • архимандричий • архимник • архимницький • архимниця • архирей • архирейський • архистратиг • архитект • архитектурний • арци • арчак • арчик • аршин • аршинний • аршинник • аря! • ар'я! • ар'ян • ар'яниця • аса! • аса-ля! • асавула • асекураційний • асекурація • асекурувати • асесор • асесорський • асесорувати • асистенція • ассафет • астроном • астрономичний • астрономія • астряб • асфальтарня • асфальтник • асфальтувати • ат! • атак • атака • атаковувати • атакувати • атаман • атась! • атеринка • ато • атож • атмосферовий • атрамент • атраментовий • аула • афини • афинник • афиняк • афинянка • Африка • африканський • ах! • ахати • ахи! • ахкати • ахнути • аціба! • ацю! • аця! • ач! • ачей • ачу • ачхи! • ая • аяй • аяйкало • аяйкання • аяйкати • аяяй