Словник української мови (1927)/ато

by Борис Грінченко

◀ атеринка

Словник української мови Борис Грінченко А ато

атож ▶

Київ: Горно, 1927

I. Ато́, сз. 1) А, но, а не то, а между тем. Ой не жаль би мені воза, коли б дівка була гожа; а то руда і погана — мені воза поламала. Н. п. Якби сама, — ще б нічого, ато й стара мати, що родила на світ божий, мусить погибати. Шевч. 65. 2) Кроме того, еще. Його два сини, ато взяв п'ять хлопців сиріт. Кв. II. 20.

II. Ато́ и ато́ж, нар. 1) Как же, разумеется. Чи ходив ти в поле? — Ато! «Бачив ти його»? — Атож ні? 2) Отрицательно: как-раз! нет!