Роздзя́вити, ся. См. Роздзявляти, ся.
Роздзявля́ти, ля́ю, єш, сов. в. роздзя́вити, влю, виш, гл. Разѣвать, разинуть, раскрыть (ротъ). Мовчи, невістко, не роздзявляй губи. Чуб. Роздзяв уста смажні, я тобі їх сповню. К. Псал. 190. Ганна побачила через тин барбосову морду з роздзявленим ротом, з вишкириними зубами. Левиц. I. 31.
Роздзявля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. роздзя́витися, влюся, вишся, гл. 1) Разѣваться, разинуться. 2) Разверзаться, разверзнуться. Стенув ти землю — розступилась, роздзявились безодні ями. К. Псал. 136.
Роздзя́пити, ся. См. Роздзяплювати, ся.
Роздзя́плювати, люю, єш, сов. в. роздзя́пити, плю, пиш, гл. Раскрывать, раскрыть, растворять, растворить настежь, разинуть. Оце роздзяпив двері, як теща рот. Ном.
Роздзя́плюватися, лююся, єшся, сов. в. роздзя́питися, плюся, пишся, гл. Раскрываться, раскрыться, разинуться.
Роздиви́тися. См. Роздивлятися.
Роздивля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. роздиви́тися, влю́ся, вишся, гл. Разсматривать, разсмотрѣть. Роздивлявся на їх коней. Левиц. Пов. 166. Вийшли (злодії) у сіни, та й там роздивляються. Рудч. Ск. I. 192.
Роздима́ти, ма́ю, єш, сов. в. розду́ти, розідму́, меш, гл. Раздувать, раздуть. Було те Запорожжя як у горні искра: який хоч, такий і розідми з неї огонь. К. ЧР. 88. Роздимають його (вогонь) великими шкуратяними міхами. Дещо. Пику аж роздуло. Кв. II. 334.
Роздима́тися, ма́юся, єшся, сов. в. розду́тися, зідму́ся, мешся, гл. Раздуваться, раздуться. Пузирь зараз почне роздиматься. Дещо. Нехай дметься, аж розідметься. Ном. № 2507. Роздувся як ковальський міх. Ном. № 3377.
Роздира́ти, ра́ю, єш, сов. в. розде́рти, деру́, ре́ш, гл. 1) Разрывать, разорвать, раздирать, разодрать. Розідрав сорочку. 2) Растерзывать, растерзать. Чорти роздерли батька. Рудч. Ск. I. 70. Хорти.... роздеруть. Ном. № 12574.
Роздира́тися, ра́юся, єшся, сов. в. розде́ртися, деру́ся, ре́шся, гл. 1) Разрываться, разорваться, разодраться. Єдному не роздертися надвоє. Ном. № 10342. У церкві надвоє роздерлась завіса. Чуб. III. 16. 2) Преимущ. несов. в. Очень кричать, орать. Угор. Харьк. г.
Роздича́віти, вію, єш, гл. Одичать. І не здоровкається дитина — роздичавіла. Черк. у.
Роздича́ти, ча́ю, єш, гл. = Роздичавіти.
Роздіва́ння, ня, с. Раздѣваніе. Ой що ж то, мати, за гуляння, — що на сінешному порозі завертання, а на хатньому порозі роздівання. Чуб. V. 490.
Роздіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. розді́ти, ді́ну, неш, гл. Раздѣвать, раздѣть. Велить мені розувать, роздівать. Чуб. V. 592.
Роздіва́тися, ва́юся, єшся, сов. в. розді́тися, ді́нуся, нешся, гл. Раздѣваться, раздѣться. Ой там вони роздівались. Чуб. V. 1185.
Роздійма́ти, ма́ю, єш, сов. в. роздійми́ти и роздійня́ти, йму́, меш, гл. = Рознімати, розняти. Вх. Зн. 60. Желех.
Ро́зділ, лу, м. 1) Раздѣлъ, дѣлежъ. 2) Глава (въ книгѣ). Противні мені статут і розділи. Котл. НП. 3) Мѣсто между куполами на церковной крышѣ. Аж на розділ на церкву постягував у Батурині пушки да бив. ЗОЮР. I. 124.
Розділе́ння, ня, с. Раздѣленіе. Чи думаєте, що прийшов дати впокій на землі? Ні, глаголю вам, а розділення. Єв. Л. ХІІ. 51.
Розділи́ти, ся. См. Розділя́ти, ся.
Розділя́ти, ля́ю, єш, сов. в. розділи́ти, лю́, лиш, гл. Раздѣлять, раздѣлить. Ризи його меж собою розділили. Чуб. III. 19. Зібравшися, подружечки, да й поговорімо, на чужую стороночку журбу розділимо. Чуб. III. 124.
Розділя́тися, ля́юся, єшся, сов. в. розділи́тися, лю́ся, лишся, гл. Раздѣлять, раздѣлить между собой. Давай гроші — розділімося. Чуб. I. 159. Бодай ти з душею розділився! — пожеланіе смерти. Мнж. 171.
Роздір, до́ру, м. Часть повозки при заднихъ колесахъ. Вх. Лем. 462.
Розді́ти, ся. См. Роздівати, ся.
Роздлу́бати, баю, єш, гл. 1) = Роздовбати. 2) Понять. Ніяк не роздлубаю, що воно є.
Роздмуха́ти, ха́ю, єш, сов. в. роздму́хати, хаю, єш, одн. в. роздмухну́ти, ну́, не́ш, гл. Раздувать, раздуть.
Роздму́хувати, хую, єш, гл. = Роздмухати. Почала носити покришку по хаті, роздмухуючи жар. Левиц. I. 72.
