Словарь української мови (1924)/роздзявляти
| ◀ роздзявити | Словарь української мови Р роздзявляти |
роздзявлятися ▶ |
|
Роздзявля́ти, ля́ю, єш, сов. в. роздзя́вити, влю, виш, гл. Разѣвать, разинуть, раскрыть (ротъ). Мовчи, невістко, не роздзявляй губи. Чуб. Роздзяв уста смажні, я тобі їх сповню. К. Псал. 190. Ганна побачила через тин барбосову морду з роздзявленим ротом, з вишкириними зубами. Левиц. I. 31.