Словарь української мови (1924)/роздзяплювати

Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
роздзяплювати
Берлін: Українське слово, 1924

Роздзя́плювати, люю, єш, сов. в. роздзя́пити, плю, пиш, гл. Раскрывать, раскрыть, растворять, растворить настежь, разинуть. Оце роздзяпив двері, як теща рот. Ном.