Словник української мови (1927)/єднаково
| ◀ єднаковий | Словник української мови Є єднаково |
єднальний ▶ |
|
Єдна́ково, нар. 1) = Одна́ково. 2) Однако. На Олимпських положися, вони все злеє оддалять… єднаково ж сам не плошайся, з аркадянами не братайся, — вони латинцям вороги. Котл. Ен. V. 8.