Словник української мови (1927)/єдинець

by Борис Грінченко

◀ єдиначка

Словник української мови Борис Грінченко Є єдинець

єдиний ▶

Київ: Горно, 1927

Єдине́ць, нця́, м. = Єдина́к 1. Ум. Єдини́чок, єди́нчик. КС. 1882. XII. 513. Бодай же море не процвітало, вічними часи висихало та що мого сина єдиничка, єдиничка у себе взяло. АД. I. 246.