Пі́дточка, ки, ж. = Підтічка. Чуб. VII. 426.
Підто́чування, ня, с. Дѣйствіе отъ глагола підто́чувати.
Підто́чувати, чую, єш, сов. в. підточи́ти, чу́, чиш, гл. 1) О червяхъ, мышахъ: подтачивать, подточить, подъѣсть. Робак підточив (яблуню). Чуб. II. 135. 2) Наставлять, наставить, пришить кусокъ матеріи. 3) Цѣдить, нацѣдить въ добавку. Підточи наливки в пляшку. 4) Просѣивать, просѣять зерно на решето.
Підтра́вний, а, е. О косѣ: хорошо насаженная, по рукѣ. Мнж. 189.
Підтрою́дити, джу, диш, гл. Науськать, настроить. Не в чім старий росходився, — аж то його панич підтроюдив. Харьк. г.
Підтруси́ти. См. Підтрушувати.
Підтрухну́ти, ну́, не́ш, гл. = Підтрусити.
Підтру́х(ну)ти, ну, неш, гл. Подгнить (о деревъ).
Підтру́шувати, шую, єш, сов. в. підтруси́ти, шу́, сиш, гл. 1) Подбрасывать, подбросить. Підтруси трошки сінця. 2) Встряхивать, встряхнуть. Підтруси мішок, щоб овес улігся.
Підту́мок, мка, м. Помѣсь; ублюдокъ. То не справжній хорт — підтумок. Ні швець, ні мнець, ні чор-зна-що: ото підтумок. Кобел. у.
Підту́патися, паюся, єшся, гл. Устать отъ ходьбы, отъ движенія.
Підту́пувати, пую, єш, гл. Топать въ тактъ ногами.
Пі́дтупцем, нар. = Підтюпцем. Кв.
Пі́дтюпцем, нар. Бѣгомъ, рысцой. І в ратуш підтюпцем сунулись. Котл. Ен. IV. 52.
Підтя́га, ги, м. Воръ. У Турна був сутяга, брехун, юриста, крюк, підтяга, і ділом Турна заправляв. Котл. Ен. VI. 52.
Підтяга́ти, га́ю, єш, сов. в. підтягти́, гну́, неш, гл. 1) Подтягивать, подтягнуть; подтаскивать, подтащить, 2) Только сов. в. Мочь потащить, сдвинуть съ мѣста. Циган узяв келеп, — насилу підтягне. Рудч. Ск. II. 188.
Підтяга́тися, га́юся, єшся, сов. в. підтягти́ся, гну́ся, нешся, гл. Перетаскивать, перетащить пловучую сукновальню на другое мѣсто. Вас. 173.
Підтя́гач, ча, м. Ремень, которымъ сапожникъ притягиваетъ матеріалъ къ колѣну. КС. 1890. VII. 101.
Підтя́гувати, гую, єш, гл. = Підтягати.
Підтя́жка, ки, ж. Веревка, которою привязывается задняя ось повозки. (Залюб.).
Підтя́ти. См. Підтинати.
Підуздрі́ти, здрю́, риш, гл. Подсмотрѣть. Хиба, може, тілько Петро як небудь підуздрів їх, бо пильно слідив за Оксаною. Кв.
Підупада́ти, да́ю, єш, сов. в. підупа́сти, паду́, де́ш, гл. 1) Приходить, прійти въ упадокъ. Деякі великі (ярмарки) підупали. О. 1861. IX. 181. 2) Бѣднѣть, обѣднѣть. Як я се добро мав, то я тоді кумував, а як тепер підупав, то я вже не кум став. Чуб. I. 233. 3) — на си́лах. Ослабѣвать, ослабѣть.
Підупа́лий, а, е. Пришедшій въ упадокъ, ослабѣвшій, обѣднѣвшій. Був колись він і здоровий, і заможний, а тепер зовсім підупалий. Підупале господарство.
Підупа́сти. См. Підупадати.
Піду́ст, та, м. піду́ства, ви, ж. Рыба. Chondrostoma nasus. Вх. Пч. II. 19.
Піду́стов, тви, ж. = Підуства. Вх. Пч. II. 19.
Підучи́ти, ся. См. Підучувати, ся.
Піду́чувати, чую, єш, сов. в. підучи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Выучивать, выучить тверже. 2) Учить, научить; подготовить, помочь въ ученіи.
Піду́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. підучи́тися, чу́ся, чишся, гл. Подготовляться, подготовиться ученіемъ.
Підхарчи́ти, чу́, чи́ш, гл. = Підхарчувати.
Підхарчи́тися, чу́ся, чи́шся, гл. = Підхарчуватися. Подадуть ласу потраву, як уже добре підхарчилися. Ном. № 11967.
Підхарчува́ти, чу́ю, єш, гл. Подкормить.
Підхарчува́тися, чу́юся, єшся, гл. Подкормиться; нѣсколько наѣсться.
Підхвали́ти. См. Підхвалювати.
Підхва́лювати, люю, єш, сов. в. підхвали́ти, лю́, лиш, гл. Прихваливать, прихвалить. Левиц. I. 80. Батько ті играшки підхвалював. Мир. ХРВ. 83.
Підхва́т, ту, м. Рыболовный снарядъ. = Підклад 3. Вх. Пч. II. 23.
Підхва́тистий, а, е = Підлепчастий. Підхватисті штани. Лохв. у.
Підхвати́ти, ся. См. Підхвачувати, ся.
Підхва́чувати, ся, чую, ся, єш, ся, сов. в. підхвати́ти, ся, чу́, ся, тиш, ся, гл. = Підхоплювати, ся, підхопити, ся.
