Словарь української мови (1924)/підучувати
| ◀ підучити | Словарь української мови П підучувати |
підучуватися ▶ |
|
Піду́чувати, чую, єш, сов. в. підучи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Выучивать, выучить тверже. 2) Учить, научить; подготовить, помочь въ ученіи.
| ◀ підучити | Словарь української мови Борис Грінченко П підучувати |
підучуватися ▶ |
|
Словарь української мови — П
підучувати
Борис Грінченко
1924
Піду́чувати, чую, єш, сов. в. підучи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Выучивать, выучить тверже. 2) Учить, научить; подготовить, помочь въ ученіи.