Словарь української мови (1924)/підтягати

by Борис Грінченко

◀ підтяга

Словарь української мови Борис Грінченко П підтягати

підтягатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Підтяга́ти, га́ю, єш, сов. в. підтягти́, гну́, неш, гл. 1) Подтягивать, подтягнуть; подтаскивать, подтащить, 2) Только сов. в. Мочь потащить, сдвинуть съ мѣста. Циган узяв келеп, — насилу підтягне. Рудч. Ск. II. 188.