Словарь української мови (1924)/підупадати

by Борис Грінченко

◀ підуздріти

Словарь української мови Борис Грінченко П підупадати

підупалий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Підупада́ти, да́ю, єш, сов. в. підупа́сти, паду́, де́ш, гл. 1) Приходить, прійти въ упадокъ. Деякі великі (ярмарки) підупали. О. 1861. IX. 181. 2) Бѣднѣть, обѣднѣть. Як я се добро мав, то я тоді кумував, а як тепер підупав, то я вже не кум став. Чуб. I. 233. 3) — на си́лах. Ослабѣвать, ослабѣть.