Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/184

Ця сторінка вичитана

бівка (= ля́да), а в ній 30. бе́рдо; 31. осно́ва; 32. полотно́; 33. чо́вник; 34. полотно́, нави́те на спі́дній наві́й. Шух. I. 254—256. Иныя названія тѣхъ же частей: а) 1. ко́ники, 2. слу́пки, 3. стати́ви, 4. же́рдки, 5а. же́рдки, 5б. ша́йда, 6. сіда́к, 7. льо́нтки, 8. ма́ґіль, 9. штак, 10. долі́шній наві́й, 11. триб, 12. пе́сик, 13. горі́шній наві́й, 14. триб, 15—16. су́ка, 20. ша́йда, 21. кочки́, 22. підні́жки, надѣтыя на сво́рінь, 25. на́чинє, 27. же́рдка, 28. лядобійці, 29. власти́ва ля́да, 30. блят, 31. осно́ва, 32. полотно́, 33. чо́вник, 34. полотно́. Восточн. Галиція. МУЕ. III. 16—20. б) 1. Пере́дні стояни́ (стояки́), 2. за́дні стояни́ (стояки́), 3. ко́ні (застря́мини), 4 и 5а. же́ртки (же́ртки), 5б. ша́йда (ша́йда), 6. ла́вка, 7. ломки, ед. ч. ло́мок (ло́но), 8. штак (магівни́ця), 9. штак, 10. спідній навій, 11. ко́лесо (трибо́к), 12. цу́ґа (жа́бка), 13. ве́рхній наві́й, 14. ко́лесо (ко́ло), 15—16. цу́ґа (дзу́ґа), 20. ша́йда (ша́йда), 21. (жа́бка), 22. підні́жки, надѣтыя на шво́рінь (то-же), 23. сере́дня же́ртка, 24. жабки́ — ихъ двѣ (жидки́), 25. начи́ння (начи́ння), 26. мотузо́чки, 27. же́рточка (же́ртка) — къ ней привязана ля́да своею ро́спинкою, — въ гуцульскихъ кроснах же́рточка и ро́спинка, какъ видно изъ рисунка, сведены въ одно, 28. хвости́, 29. сама́ ля́да (то-же), 30. блят (блят), 31. осно́ва (то-же). Константиногр. у., записалъ Б. Гринченко; въ скобкахъ поставлены названія, указанныя у Вас. 165—166. — См. еще отдѣльныя описанія: блят, ляда, навій, начиння. 2) Варста́т гонча́рський. См. Круг гонча́рський. Шух. I. 260. 3) Варста́т тра́цький. Подставки, на которыя кладутъ дерево при распиливаніи его на доски. МУЕ. III. 30.

Верста́ти, та́ю, єш, гл. — доро́гу, путь. Держать путь. По морю простий путь верстають судна. К. Псал. 237. Коней на-взаводах день і ніч держали, до гетьмана Наливайка дорогу верстали. Макс. Зібралися повки його на мене, верстаючи далекую дорогу. К. Іов. 41.

Верства́, ви́, ж. 1) Верста. Прибігають до царевого дому.... верстов за п'ять. Рудч. Ск. I. 105. У доброго коня не довгі верстви. Ном. № 11385. 2) Верстовой столбъ. З Береслава до Перекопу все мальовані верстви. Рудч. Чп. 155. Понаставляли тут верстів що й розминуться трудно. Ном. № 6595. 3) Слой земли, сноповъ; рядъ вѣтвей на деревѣ, находящихся на одной высотѣ. Мнж. 177. Шух. I. 175. Треба ще положити одну верству, а тоді вже вершити стіг. Харьк. 4) Слой, классъ, кругъ (общества). Це люде однієї верстви з вами. Левиц. 5) Возрастъ. Цей дід однієї зо мною верстви. Рк. Левиц. І з менчої верстви вчаться всі. Уманск. у.

Верства́к, ка́, м. Ровесникъ. Вх. Лем. 396.

Верстови́й, а́, е́. Верстовой. — шлях. Столбовая дорога. На верстовім шляху в полі корчма під вербою. Шевч. 455.

Версть, ти, ж. = Верства 3—5. Вх. Зн. 6.

Верта́ння, ня, с. Возвращеніе. Ой то ж мені не гуляння, — за ворота та й вертання. Грин. III. 686.

Верта́ти, та́ю, єш, сов. в. верну́ти, ну́, неш, гл. 1) Возвращать, возвратить, вернуть. Щастя розум відбірає, а нещастя назад вертає. Ном. № 1715. Верни моє, візьми своє. Ном. № 273. Верни, верни, милий Боже, моє дівування. Мет. 259. 2) Возвратиться. Я ждатиму, доки вони не вернуть з міста. Федьк. 3) Поворачивать, заворачивать. Туди мою головоньку що вечора верне. Мил. 79. Гей, верни, Касяне, круто. Ном. № 11418. Куди не верни, наткнешся на тин. 4) Выворачивать, выворотить, воротить, съ силой двигаться впередъ. Де ся взялася да із моря синя хвиля: верне да верне всяку рибу ізо дна. Мет. 101. Правда зі дна моря верне. Ном. № 6689. Реве, стогне хуртовина, котить, верне полем. Шевч. 82. Як узяв скот вернути із того яйця: верне та й верне. Рудч. Ск. I. 144. 5) Сваливать, свалить, сбрасывать, сбросить. Пшенишне, гречишне — верни вмісто. Ном. № 12167.

Верта́тися, та́юся, єшся, сов. в. верну́тися, ну́ся, нешся, гл. 1) Возвращаться, возвратиться, воротиться. Вернітеся, літа мої, хоч до мене в гості. Не вернемось, не вернемось, не знаєм до кого. Мет. 106. Щоб ти туди не дійшов і назад не вернувся. Ном. № 3676. 2) Ве́рнеться світ кому́. Голова у кого кружится. Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ. Г. Барв. 537.

Верте́п, пу, м. 1) Пещера. Благовістив в Назареті, — стала слава у вертепі. Колядка. Шевч. 291. І слово правди і любови в степи, вертепи понесли. Шевч. 2) Кукольный театръ, театръ маріонетокъ, на которомъ въ старину пред-