Словарь української мови (1924)/хвіст
| ◀ хвіртка | Словарь української мови Х хвіст |
хвіть! ▶ |
|
Хвіст, хвоста́, м. 1) Хвостъ. Прив'язали до хвоста коневі. Рудч. Ск. 2) Иногда употребляется для обозначенія домашняго животнаго. І хвоста нема у дворі. Ном. Тільки пара хвостів осталось. Ном. Та ще й закрутки покручено, — мабуть на всяку тварь, шоб і хвоста в дворі не було. Г. Барв. 417. 3) Шлейфъ, хвостъ платья. Не вмієте так вертіти хвостом та крутити головою, як уміє Люцина та Рузя. Левиц. I. 319. 4) = Нечеть. Вас. 156. 5) Названіе одного изъ играющихъ въ плаз мальчиковъ. Ив. 19. 6) мн. Хвости́ = Уси. (См. Ус 3). КС. 1893. V. 282. 7) Крути́ти хво́стом. Хитрить, вилять. Крутить хвостиками. Ном. № 3003. 8) Хвоста́ вкрути́ти. Сбить спесь. Швидко ми вам хвоста вкрутимо! не довго гордуватимете нами. К. ЧР. 72. 9) Ви́бийте собі́́ хвіст об тин. Оставьте пожалуйста ваши приставанья? Котл. МЧ. 438. Остальныя знач. см. подъ словомъ фіст. Ум. Хво́стик, хвости́ченько, хвосто́к, хвосто́чок. Кожда лисиця свій хвостик хвалить. Ном. № 9459. Я курочку під пашечку, єї хвосток видко. Чуб. V. 681. Копитцем луг пробігає, а хвостиченьком землю замітає. Чуб. III. 295. Коточок заховався в куточок, тілько видно хвосточок. Мил. 44. Піди, вовчику! — Піди, хвостику! — шутятъ надъ тѣмъ, кто, будучи посланъ, по лѣности посылаетъ за себя другого. Ном. № 10864. Ув. Хвости́ще. Рудч. Ск. I. 16. Хвостя́ка. Здоровенний хвостяка.