Словарь української мови (1924)/човник
◀ човенце | Словарь української мови Ч човник |
човниченько ▶ |
|
Чо́вник, ка, м. 1) Ум. отъ човен. Зроби мені, тату, золотий човник, а срібнеє веселечко. Рудч. Ск. II. 39. 2) Ткацкій челнокъ. Въ немъ есть стержень — верете́но, — на который надѣвается шпулька съ нитками — цівка. Шух. I. 258. Стержень еще называется сват или цьвак. МУЕ. III. 19. Въ Полтавщинѣ стержень свато́к, на немъ цівка. Вас. 166. 3) Раст. Sagittaria sagittaefolia L. ЗЮЗО. I. 177. 4) мн. Чо́вники. Родъ орнамента въ вышивкѣ, бываютъ чо́вники з вирі́зуванням, з кри́льцями, з по́пиками. Чуб. VII. 427. 415. 5) мн. Родъ писанки. КС. 1891. VI. 379.