Словарь української мови (1924)/цуґа

by Борис Грінченко

◀ цугундер

Словарь української мови Борис Грінченко Ц цуґа

цуґлі ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Цу́ґа, ґи, ж. 1) Узда? удила? чаше во мн. Взяла коня за цуґойки.... завела коня до стаєньки. Чуб. III. 393. 2) Часть ткац. станка. См. Верстат. 3) До цу́ґи. Какъ слѣдуетъ, какъ должно. Не до цу́ґи. Не такъ, какъ слѣдуетъ. Ном. № 7532. Ум. Цу́ґойка.