Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
триб
Берлін: Українське слово, 1924

Триб, бу, м. 1) Часть ткацкаго станка. См. Верстать. МУЕ. III. 17. 2) Склонность, стремленіе. Вона́ йде́ свої́м три́бом. Она дѣлаетъ по собственному желанію. Лохв. у. 3) Триб-зілля = Трой зілля. А хто ж мені триб-зілля достане, той зо мною на шлюбоньку стане. Грин. III. 238. Ум. Трибо́к. Вас. 165.