Словник української мови (1937)/велично
◀ величність | Словник української мови В велично |
величночесний ▶ |
|
Вели́чно нар. Величественно. Одягнися красотою шаною велично. К. Псал. 108. Як у нас велично та пишно. МВ. (О. 1862. III. 41). Ум. Вели́чненько. Бабуся, сидячи за столом тихенько і величненько, якусь думку собі думала. МВ. (О. 1862. III. 58).