Словник української мови (1937)/вельбучний
| ◀ вельбучитися | Словник української мови В вельбучний |
вельгогор ▶ |
|
Вельбу́чний, а, е. Важный, знатный. Я не вельбучний чоловік, — їм і рибу просту, і хліб. Черниг. у.
| ◀ вельбучитися | Словник української мови Борис Грінченко В вельбучний |
вельгогор ▶ |
|
Словник української мови — В
вельбучний
Борис Грінченко
1937
Вельбу́чний, а, е. Важный, знатный. Я не вельбучний чоловік, — їм і рибу просту, і хліб. Черниг. у.