Словник української мови (1937)/величний
| ◀ величко | Словник української мови В величний |
величність ▶ |
|
Вели́чний, а, е. 1) Почитаемый, находящийся в чести, достойный. До попа ідемо, гостинці несемо житнії, пшеничнії — ми в попа величнії. Мет. 25. Який сей хліб чесний та величний, щоб такі й ви були. 2) Величественный. Діла твої святі, величні, все сталося, як ти задумав. К. Псал. 260.