Автор:Олександр Олесь/Поезія
- В болотах жаби рай знайшли…
- В Вас стільки сонця золотого…
- «В вигнанні дні течуть, як сльози...»
- В години розпачу
- В дитинстві ще… давно, давно колись…
- «В журбі я сонцю не радію...»
- «В землі віки лежала мова...»
- В золотій смушевій шапці
- «В кафе, наповненім юрбою...»
- «В моїй душі не сходе сонце...»
- В обіймах хмар мовчали скелі…
- В проваллі темнім, десь на дні…
- В провалля розпачу, де плив я без весла…
- В саду в-осени
- В сріблястім морі сад втонув…
- В степу
- «В хмарах сурми загриміли...»
- Вам казано – любіть братів…
- «Вахляром проміння впало...»
- Вгледіти щастя, зомліти, осліпнути…
- Везли їх, зранених в борні з солдатами
- «Ви сонця ждали так давно...»
- «Вийди змучена людьми...»
- Вийди, о вийди! я жду тебе, жду!
- Він жив один в своїй пустелі…
- «Вітри і бурі весняні...» («Вона живе!»)
- Вічне море вічно льється…
- «Воля!? Воля!? Сниться, може?..»
- Вона ішла… але здавалося мені…
- Вона прийшла, як мрія довгожданна
- Вони – обідрані, розбуті…
- «Все жду чогось... чого, і сам не знаю...»
- На високій скелі ранньою добою…
- На гори високі, на срібло снігів!
- На Зелених Горах
- На концерті
- На сірій скелі мак цвіте…
- На чужині
- На чужині (пісня)
- Над колискою
- Над морем // Украінська Муза. Поетична антологія. Випуск 11. Київ, 1908
- Над трупами
- «Народ, як мертвий, спить без снів...»
- Нарцис, закоханий в лілею…
- Наші предки-слов'яни // Княжа Україна
- Не дивися в душу…
- «Не забуду я... о ні!..»
- «Не заллється співом серце...»
- «Не любила, не любила...»
- «Не нам від сорому горіти...»
- Не слів мені, а стріл крилатих, вогняних!
- «Не спиняй думок крилатих...»
- «Не той переміг ще, хто військо розбив...»
- «Не треба струн! Меча мені гостри...»
- «Небо з морем обнялося...»
- «Невже твої уста-коралі...»
- Нехай обдурений я сном…
- «Ні, душу мучити свою...»
- Ні, забуття не дасть мені й сама природа…
- «О правда! Мій народ смішний безкрає...»
- «О принесіть як не надію...»
- О слово рідне! Орле скутий!..
- О, ніч чудовна і чудова!
- «О, ще не всі умерли жалі…» // Украінська Муза. Поетична антологія. Випуск 11. Київ, 1908
- «Одну я любив за веселість...»
- «Ой була на світі та удівонька...»
- «Ой і пишно ж розцвіли ви...»
- Ой, не квітни, весно…
- Ой, не сійтесь, сніги, ой, не сійтесь, рясні…
- Осінню віє… весь світ, мов тюрма…
- Осінь
- Осріблені місяцем гори блищать…
- «Очі — дві волошки в житі...»
- «П'ять весен минуло, і шоста прийшла...»
- Пекло, здавалось, було в ту годину…
- Підбиті голуби знімались…
- Пісня («Живи, Україно, живи для краси...»)
- Пісня («Коли вже ти, сонечко, мені зійдеш...»)
- Пісня сліпих
- Плач Ярославни // Княжа Україна
- «Плила хмаронька над країною...»
- По-над руїнами шумить журливо гай…
- Погасло сонце ласки і тепла…
- Поглянь у душу…
- Полилась по срібній ночі…
- Порвалися струни на арфі…
- Поток століття зносив гніт…
- Поход на Царгород // Княжа Україна
- Початки Києва // Княжа Україна
- «Прибув з України і все розказав...»
- Прийди, прийди…
- «Про світ ви марили, і ось світає...»
- «Прокляття, розпач і ганьба!..»
- Пташко! будь рада теплу і весні…
- Раз високо над горами…
- «Райдуга з неба злетіла...»
- Рано-вранці...
- «Ранок, в яблунях розквітлих...»
- «Ранок, ранок! Час світання...»
- «Ридати хочеться, та сльози скам’яніли...»
- «Рідна мова в рідній школі...»
- «Розбіглись ми по всіх світах усюди...»
- «Роси упали на землю...»
- Тайни ночі
- «Так, справді «край»... ми пізно стрілись...»
- «Так, як Данте любив Беатріче...»
- «Таке життя! Отак справдились мрії!..»
- «Там, десь за мурами, цвітуть луги...»
- Тануть, вьянуть сніги…
- Твої очі – тихий вечір…
- Ти в ліжку ще…
- Ти з'являєшся, як ранок…
- Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні…
- Ти знову у мене окрилюєш мрії…
- Ти зовсім мене не кохала…
- «Ти не дивуйсь, що в’януть квіти...»
- Ти не прийшла
- «Ти смутна — і я сумую...»
- «Тікаю від крові до сонця, квіток...»
- Того, що любе він, ти рада… // Украінська Муза. Поетична антологія. Випуск 11. Київ, 1908
- Три менти
- Тріолети
- «Фіалки сліпий продає...»
- «Швидко, швидко ми побачимось...»
- Я більше не плачу…
- «Я закоханий... Люблю!..»
- Я на каменю над морем…
- «Я сонця жду, і сонце зійде...»
- «Як довго ждали ми своєї волі слова...»
- «Як жити хочеться! Несказанно, безмірно...»
- «Як камінь — серце. Крига в крові...»
- «Як любо, як безмежно любо жити...»
- «Як океан, глибока наша рана...»
- «Як пес голодний, кинутий і гнаний...»
- «Як тихо скрізь! Заснули доли...»
- «Яка краса: відродження країни!..»
- Ярослав Мудрий // Княжа Україна
