Украінська Муза/11/Моїй матері
| ◀ З Кримських образів | Украінська Муза Випуск 11 під ред. Олекси Коваленка Моїй матері (Олександр Олесь) |
Над морем ▶ |
|
Моїй матері.
Мати, мати! не журися,
Не сумуй, не проклинай...
Я і сам хожу, як смуток,
З серцем змученим у-край.
Ой, нащо ж малу дитину
Доручала ти степам?!..
Над степами сяє сонце
І вітри гуляють там.
Сонце звало мене в небо,
В море неба, од землі,
І про край якийсь роскішний
Клекотали журавлі...
Темні вихорі крутились,
Бились з горами вітри...
Сам я бачив, як котились
Сірі камені згори.
А квітки в траві пахтіли,
Степ шовковий хвилювавсь
І до мене цілий всесвіт,
Мати! всесвіт усміхавсь...
І зробившись рідним братом
Вітру, простору і трав,
Кидав я нудну роботу
І в зелений степ тікав.
Не кляни, о рідна мати:
Я і сам себе кляну...
Вмер би радо... так сама ти,
Знаю, ляжеш у труну.
Плачеш?! в груди бьєш? конаєш...
Я конаю, мати, й сам...
...Ой, нащо ж малу дитину
Доручала ти степам?!