основаніе, два вертикальныхъ столбика — стовпи́, соединенные вверху продолбленнымъ вдоль посрединѣ огни́вом, въ которое входитъ вертикальный за́яць, передвигаемый въ отверстіи вдоль огнива; отъ заяца до стовпа (лѣваго отъ работника) идетъ вало́к, между однимъ концемъ котораго и заяцем вставляется обтачиваемый кусокъ дерева; валокъ приводится во вращательное движеніе ремінем — ремнемъ, нижній конецъ котораго прикрѣпленъ къ постолу́ — подножкѣ, а верхній къ перекладинѣ отдѣльно стоящаго стовпа́, называемой же́рдка; въ лѣвый отъ работника столбъ вдолблена толстая дощечка решітце́, отъ которой до заяця идетъ криву́ля, — на послѣднюю опирается лѣвая рука работающаго. Части подножки, придѣланной къ основанію: постіл — на него ступаетъ нога, онъ вдѣланъ въ вороти́ло, а послѣднее концами входитъ въ двѣ жа́бки. Сидѣлье токаря — сіде́ць. Шух. I. 305, 306. 3) Станокъ для обточки колесныхъ ступицъ. Сумск. у.
Тока́рство, ва, с. Токарное ремесло. Шух. 1. 34.
Тока́рський, а, е. Токарный.
То́карь, ря, м. Токарь. Шух. 1. 318. Токаре-токарочку, виточи тарілочку. Грин. III. 520. Ум. Тока́рик, тока́ричок. Шух. I. 304.
Токарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Заниматься токарствомъ.
Токма́, ми́, ж. 1) Окончаніе, рѣшеніе, условіе, соглашеніе. Коб була яка токма, чи то я, чи він буде за соцького. НВолын. у. Уже токму зробили. Каменец. у. Зроби вже яку токму з чоловіком. НВолын. у. Чи уже є у їх яка токма, чи й досі нема? НВолын. у.
То́кма, нар. 1) Тѣмъ болѣе. Підіть, а ще токма такому любому товаришу послужити. Федьк. Пов. 23. 2) — не. Ужъ не.... Більше ти на мене токма за се не будеш гніватися. Федьк. Пов. 19. 3) Міня́тися то́кма. Мѣняться вещь на вещь безъ придачи. НВолын. у. Та хоч би ж мінялося токма, а то безпремінно потребує з тебе й додачі. Кобел. у.
Токма́чити, чу, чиш, гл. = Товкмачити.
Токма́чка, ки, ж. У сапожниковъ: инструментъ для приглаживанья каблука. Сумск. у.
Токми́ти, млю́, ми́ш, гл. 1) Прицѣниваться, нанимать. Шейк. 2) Распредѣлять, группировать. Шейк. Токмит волики на три плуженьки. Гол. II. 4.
То́кмитися, млюся, мишся, гл. Условливаться, соглашаться, договариваться. Вх. Зн. 70.
Токови́й, а́, е́. Относящійся къ току. Токові ворота. Рк. Левиц.
Токота́ти, чу́, чеш, гл. Тикать; быстро стучать. А серце так і токоче.... чує, чує лихо. Мир. Пов. I. 167.
Токоті́ти, чу́, ти́ш, гл. = Токотати.
Тола́нь, ні, ж. Раст. Berteroa incana. Dec. ЗЮЗО. I. 114.
То́лба, би, ж. Кожу́х до то́лби. Тулупъ съ едва замѣтнымъ перехватомъ, въ талію, но безъ складокъ. КС. 1893. V. 279.
Толк, ку, м. = Товк. На лихо Бог дасть толк. Ном.
Толкува́ння, ня, с. = Товкування.
Толкува́ти, ку́ю, єш, гл. = Товкувати. Толкуй бала, вона плахти ткала. Ном. № 2540.
Толкува́тися, ку́юся, єшся, гл. = Товкуватися. Толкуйся, як Головко в погребі. Ном. № 12960.
То́ло, ла, с. Родъ игры. Чуб. III. 95.
То́лоб, ба, м. = Кадіб. Вх. Зн. 70.
Толові́рство, ва, с. Промыселъ соленія рыбы не самими рыболовами, а людьми, закупившими ее у рыболововъ. Пов. 98. См. Таловірка.
То́лок, ка, м. 1) = Толк = Товк. Треба брехні толок дать. Ном. № 6862. Ну, та той же старий чоловік, — тому б же на толок молодого наставляти. Кобел. у. Ви́пасти, спа́сти на то́лок. Придти на умъ, въ голову. Драг. 183. Шось як загуде, як зашумить поуз хату, а тому хлопчикові і випало на толок вийти подивиться. Драг. 79. Йому не спади на толок. Харьк. г. 2) Брусъ, которымъ утрамбовываютъ землю для тока. Лебед. у. Міус. окр.
Толо́ка́, ки, ж. 1) Работа компаніей не за плату, а за угощеніе. Чуб. VII. 377. Шух. I. 89. Піп збіра толоку. Толокою писареві хату обмазали. Канев. у. Толокою сінце впорали. Г. Барв. 132. Не сам один: толокою йому помагали. Шевч. 2) Поле, находящееся подъ паромъ и служащее выпасомъ для скота; выгонъ. Череда звернула з толоки на шлях. Левиц. I. 1. Ой на тім боці да на толоці, там цигани стояли. ЗОЮР. II. 255. Запріг шість пар волів у залізний плуг і оре