Словарь української мови
Борис Грінченко
З
заяць
Берлін: Українське слово, 1924

За́яць, за́йця, м. 1) Заяцъ. 2) Часть олі́йниці: родъ толкача, песта, давленіемъ котораго выжимается постное масло. Шух. I. 163. Ум. За́йчик.