Словарь української мови (1924)/воротило

by Борис Грінченко

◀ воротати

Словарь української мови Борис Грінченко В воротило

воротник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Вороти́ло, ла, с. 1) = Навій. Вх. Уг. 247. МУЕ. III. 24. Шух. I. 255. 2) Длинное бревно, которымъ поворачиваютъ мельницу. 3) Часть токарні (см.). Шух. I. 305. 4) Родъ ключа для поворачиванія навоя въ ткацкомъ станкѣ. Волч. у.