Стру́пом узя́тись. Покрыться струпьями. 2) Наростъ, бугорокъ на плодѣ. Ум. Струпо́чок. Знайшов таку хорошу (грушу), щоб де струпочок, або що: з одного боку жовта, а з другого рум'яна як жива. Св. Л. 205.
Струпі́ти, пі́ю, єш, гл. Покрываться струпьями.
Стру́пішати, шаю, єш, струпіші́ти, ші́ю, єш, гл. Разложиться. Лежить козак молоденький, на нім тіло почорніло, а від вітру струпішіло. Нп.
Струпки́й, а́, е́. О пути: покрытый замерзшею грязью, кочковатый. Струпка дорога, бо кал замерз погружений. Волч. у.
Стру́пко, нар. = їхати. Ѣхать по замерзшей грязи. Волч. у.
Струпкува́тий, а, е. То-же, что и струпуватий 2. Струпкувате сукно — сукно не гладкое, въ узелкахъ. НВолын. у.
Струпли́вий, а, е. Покрытый струпьями.
Струпля́стий, а, е = Струпкий. Струплястий шлях. Черн. г.
Струпува́тий, а, е. 1) = Струпкий. 2) Шереховатый, въ бугоркахъ. Струпуваті яблука. Черк. у.
Струпува́то, нар. = Струпко. Воно як би замерзло все да не струпувато, до було б слизько.
Стру́с, су, м. 1) Суета, смятеніе. Піднявся струс, біганина.... З одного місця переходили люде на друге, шукаючи волі. Мир. ХРВ. 85. Струс такий счинився, що й Боже. Лебед. у. 2) Отрясываніе плодовъ съ деревьевъ, а также и самые отрясываемые плоды. Такі садки, що за струс по сто карбованців беруть. Канев. у.
Струсани́на, ни, ж. = Струс.
Стру́севий, а, е. Страусовый. Струсеві піря. К. ЧР. 54.
Струси́ти. См. Струшувати.
Струсій, я, є = Струсевий. Струсє перо. Мнж. 46.
Струсну́ти, сну́, не́ш, гл. 1) Встряхнуть. Струсне за гриву, то так і впаде. ЗОЮР. I. 125. 2) Стряхнуть. От чоловік струснув груші, жінка позбірала. Рудч. Ск. I. 186.
Струсну́тися, ну́ся, не́шся, гл. 1) Встряхнуться. Баринчик, баранчик, струснись. Рудч. Ск. II. 129. 2) Содрогнуться, вздрогнуть. Та піди зрубай тую билину. Перший раз рубнув — струснулася, другий раз рубнув — вона загула. Чуб. V. 707.
Струсону́ти, ну́, не́ш, гл. Встряхнуть. Громом Турещину струсонули. К. ЦН. 222.
Стру́тити. См. Стручувати.
Струхну́ти, хну́, неш, гл. = Струснути. Коли б струхнув хоть головою. Котл. Ен. II. 31.
Стру́х(ну)ти, хну, не́ш, гл. Сгнить. Корінь його струхне. К. Іов. 30. Галя може струхла там у землі. Рудч. Ск. I. 138.
Струхну́тися, хну́ся, не́шся, гл. = Струснутися. І ковтки мої струхнуться в ямі. Ном. № 3593.
Струць, ця, м. Дуракъ. Борз. у. Струць задесенський. Ном. № 13617.
Струче́чок, чка, м. Ум. отъ струк.
Стручкува́тий, а, е. 1) Стручковый. Стручкуватий горох. 2) Объ овчинѣ: въ завиткахъ. Стручкувата вовна на кожусі. НВолын. у.
Стручо́к, чка́, м. 1) Стручекъ. Горох сію, два стручки, роди, Боже, чотирі. Чуб. III. 42. 2) Завитокъ шерсти на овчинѣ. Скільки на кожусі стручків, стільки дитині рочків. Ном. № 11622.
Стру́чувати, чую, єш, сов. в. стру́тити, чу, тиш, гл. Сталкивать, столкнуть. Струтити їх з неба. Гн. II. 219.
Стру́ччя, чя, с. соб. отъ струк.
Стру́шувати, шую, єш, сов. в. струси́ти, шу́, сиш, гл. 1) Стряхивать, стряхнуть. Кожух його струшує. МВ. II. 26. 2) Отрясывать, отрясти. Піду хоч яблучок струшу. Рудч. Ск. II. 60. Струсив грушу, назбірав… груш. Чуб. II. 147.
Стрюк, ка, м. = Струк. Камен. у. Ум. Стрючо́к, стрюче́чок.
Стрюкови́ння, ня, с. Стебли стручковаго растенія. Лебед. у.
Стрюкува́тий, стрючкува́тий, а, е = Стручкуватий. Стрючкувата вовна. НВолын. у.
Стрючо́к, чка, м. = Стручок. Иногда словомъ стрючок обозначаютъ лишь красный стручковый перецъ: З стрючком горілку продавала. Котл. Ен. VI. 8.
Стрямки́й, а́, е́. Крутой. См. Стрімкий. Гора стрямка, треба воза гальмувати. Бессар.
Стряски́, со́к, ж. мн. Соломенная труха. Вх. Зн. 67.
Стрясти́, су́, се́ш, гл. Потрясти. Як побачить мене з вами, аж його трясця стрясе. Чуб. V. 648.
Стря́ха, хи, ж. = Стріха. Угор.
