Словарь української мови
Борис Грінченко
С
стріха
Берлін: Українське слово, 1924

Стрі́ха, хи, ж. 1) Край соломенной крыши, выступающій за стѣну. І горобець свою стріху має. Ном. Да вже весна красна із стріх вода капле. Мет. 301. 2) Соломенная крыша. Kolb. I. 56. Ум. Стрі́шка.