Словарь української мови (1924)/стручок
◀ стручкуватий | Словарь української мови С стручок |
стручувати ▶ |
|
Стручо́к, чка́, м. 1) Стручекъ. Горох сію, два стручки, роди, Боже, чотирі. Чуб. III. 42. 2) Завитокъ шерсти на овчинѣ. Скільки на кожусі стручків, стільки дитині рочків. Ном. № 11622.