Словарь української мови (1924)/струпуватий

Словарь української мови
Борис Грінченко
С
струпуватий
Берлін: Українське слово, 1924

Струпува́тий, а, е. 1) = Струпкий. 2) Шереховатый, въ бугоркахъ. Струпуваті яблука. Черк. у.